Вівторок, 2019-09-17, 3:16 AM
Вітаю Вас Гість | RSS

Острівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 32
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Жовтень » 12 » БЕРЕЖАНИ – МІСТО НА БЕРЕГАХ ЗОЛОТОЇ ЛИПИ
3:56 AM
БЕРЕЖАНИ – МІСТО НА БЕРЕГАХ ЗОЛОТОЇ ЛИПИ
 Хліб і книжка. Вічні дві святині,

 Що лежать поважно на столі,

 Стверджуючи мудрість дум людини,

 Безкінечність щедрості землі.

 (К. Кулієв)

      Так, я інакше не можу сказати про книгу, бо вона - завжди мій справжній друг. Друг, який навчить, підкаже, допоможе розібратися у важких ситуаціях (а як же їх зараз у мене багато). Мій духовний провідник розрадить мене в сумі, розповість мені про життя інших людей, покличе в захоплюючу подорож у інші часи і в інші країни. Хай немає у мого друга рук і ніг, хай не відчуваю я його фізичної сили, але та сила мудрості, духовної величі, якою він ділиться зі мною, не може рівнятися ні з чим…

    19 жовтня 2012 року  виїзний семінар вчителів української мови і літератури та вчителів  світової літератури у М.Бережани, організували методисти Тернопільського районного методичного кабінету Наталія Богданівна Стрийвус та Ольга Романівна Демида. Для нас були відкриті двері  музею книги та музею Богдана Лепкого. Ми поринули у глибину тисячоліть неписаної  історії  Бережан ?] 

 1805 році до Бережан із Збаража перенесено гімназію, яка пізніше стала відомою на весь світ. Протягом кількох років гімназія містилася в приватних будинках, а потім - у ратуші, де займала весь другий поверх. На першому поверсі були крамниці та склади найбагатших купців. У гімназії в Бережанах у 1825-1829 рр. навчався майбутній український письменник, культурно-громадський діяч, зачинатель нової української літератури на Західній Україні М. С. Шашкевич (1811 - 1843). В цьому місті він пройнявся гарячою любов'ю до мови і пісні рідного народу, до рідної природи. Тут започаткувалося і його палке поетичне слово, тут задзвенів голос  чистої любові до українського слова, до трударя, голос людини, яка була, за висловом І. Я. Франка, «наскрізь симпатична, щира і проста, огріта не ложною любов'ю до рідного народу і непохитно певна своєї дороги». Нелегко було українській дитині вчитися в гімназії. Рідною мовою говорити заборонялося. Порушникові вішали на шию штрафну книжечку, в якій зазначалося його прізвище. Від цієї «відзнаки» він міг звільнитися тільки тоді, коли виказував свого товариша, що вчинив аналогічний «проступок». Щосуботи влаштовували справжню екзекуцію над усіма штрафниками. Певний вплив на розвиток культури в Бережанах мали численні культурно-освітні товариства. Часто тут виступав і мандрівний львівський театр товариства «Руська бесіда». Незважаючи на відсутність відповідного приміщення, його вистави перетворювались у справжні свята мистецтва, рідної культури. Залою для них спочатку служило приміщення великого броварського складу в замковому палаці. Пізніше вистави відбувалися в літньому театрі, збудованому за ініціативою українського письменника А. Я. Чайковського на Адамівці. Особливо подобалася бережанцям гра талановитих акторів Андрія Стечинського, Владислава Плошевського, Антоніни Осиповичевої, Василя Юрчака, Катерини Рубчакової. Велике враження на мешканців міста справив виступ першого селянського хору із села Денисів, що неподалік Бережан, під керівництвом Йосипа Вітошинського. Хор цей дістав найвищу оцінку Івана Франка.

          27 серпня 1995 року відкрито музей Богдана Лепкого( 1872-1941). Повернувся поет у казку свого життя, як писав він про Бережани, "Місто моїх молодих літ, найкраще для мене місто в світі". Відбулася реабілітація доброго імені видатного українського письменника, поета, художника, літературознавця, видавця, професора Богдана Лепкого. Фундатори музею: багатолітній хранитель спадщини письменника д-р Роман Смик (Чикаго, США), його син Роман, сестра Стефанія з чоловіком о. Володимиром Тарнавським, племінник письменника Сильвестр Ремеза, Наталя Головата та меценатка української культури Ярослава Шафранюк-Завадович(Канада).Музей складається з шести залів. Експозиція першого залу вводить  у казковий світ дитинства і юності майбутнього письменника. Наступний - відтворює навчання, а пізніше -  працю у Бережанській гімназії. Саме тут і зароджується поетичний і художній дар співця Золотого Поділля. Третій зал - краківський період, що двічі поставав у його житті - в 1899- 1914рр. та з 1925 по 1941рр. В четвертому - це життя і праця в Німеччині - таборах для військовополонених царської армії в часи Першої світової війни, редакції "Українського слова", видання творів українських класиків та роману "Мазепа"(1925 - 1929рр.). П'ятий зал представляє малярський набуток Б. Лепкого, що складає 56 картин - оригіналів - в основному портретна творчість. Завершує експозицію шостий зал - " Повернення Україні Богдана Лепкого". Це повернення у виданих книгах письменника вже в незалежній Україні, наукових дослідженнях вчених - лепкознавців, пам'ятниках , пам'ятних дошках і музеях.

      І останнє. З Бережанами пов’язані долі багатьох визначних діячів культури, науки, медицини, політики України і Польщі. У Бережанах ці люди або народилися, або вчилися, або працювали, або гостювали, або друкувалися, або ... .

       Тому я переконана, що найбільша сила, яку дають книги, - це той духовний потенціал, котрий стає стрижнем усього життя людини, його роздумів та вчинків. Кажучи коротко, книги творять людину, навчаючи її мудрості й доброти.

      ...Та, на жаль, я помічаю, що люди читають все менше і менше книжок. Чому? Невже нецікаво? Так, книжку потіснили телеекран і комп'ютер. Так, книга на прилавках інколи несусвітньо дорога. Так, складні економічні умови відвертають увагу потенційних читачів, котрі мають приділяти багато часу здобуванню їжі, далеко не духовної.  Але книги чекають. Вони стоять у крамницях, на бібліотечних полицях і смиренно чекають на нас, читачів, своїх друзів. Їм є про що нам розповісти, чому навчити. Вони будуть терпляче зберігати свої таємниці, щоб одного разу радісно віддати їх нам. Їм вистачить терпіння чекати на цю щасливу мить. А чи вистачить нашого життя...

    Тож  плекаймо ж у собі майстра! Будьмо поетами своєї справи, щоб і про нас колись сказали: "Бог послав цій людині натхнення".І от, коли книжка стає твоїм натхненням і зіркою - дороговказом, ти можеш і собі, й іншим щиро зізнатися: "Я - щаслива людина!"

  Оксана Кожушко

вчитель української мови та літератури,

директор Острівської ЗОШ І-ІІІ ст.

 

Переглядів: 613 | Додав: Oksfnad | Рейтинг: 10.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Права дитини
Пошук
Календар
«  Жовтень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Створити безкоштовний сайт на uCoz